ХОЛО́ПСТВО, а, c.

1. Становище холопа (у 1 знач.). — Чому ж мовчиш́ — А я у князя не в холопах! — злісно огризнувся парубок. — Даремно гніваєшся. Не о холопстві річ іде. Дивуюся, чому тиняєшся по лісах і не повернешся в дружину (Міщ., Сіверяни, 1961, 224).

2. перен. Поведінка, власт. холопові (у 2 знач.). Лібералів 60-х років Чернишевський назвав «базіками, хвастунами і дурнями», бо він ясно бачив їх боязнь перед революцією, їх безхарактерність і холопство перед власть імущими (Ленін, 20, 1971, 165); В парках, серед птахів та звірів, було таки далеко легше та свіжіше, ніж у нещадному гарячому круговороті панської Асканії, де все було наскрізь пройняте фальшю, продажністю, жорстоким самодурством одних і безсоромним повальним холопством інших (Гончар, Таврія, 1952, 244).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 122.