ХОЛОДНЕ́ЧА, і, ж.
1. Дуже великий холод. У степу навіть бійці-сибіряки, звиклі до суворих сибірських зим, найбільше потерпали не від чого іншого, як від лютої оцієї холоднечі, від безсніжної таврійської зими з її пронизливими.. вітрами (Гончар, II, 1959, 420); Подув північний вітер, нагнав холоднечі, вдарили морози, скували озеро прозорим, зеленавим льодом (Збан., Курил. о-ви, 1963, 224); Птиці кричать уночі… Що жене їх так рано в таку холоднечу, в хуртовину таку запізнілу́ (Довж., II, 1959, 164).
2. Те саме, що холо́дність 2. — Я не хочу поступитись своїми пересвідченнями. І я бачу тоді в її очах байдужість до мене, навіть холоднечу (Н.-Лев., V, 1966, 134); Збирались і збирались докупи гіркі краплини відчуженості, холоднечі, менших чи більших розчарувань (Жур., Звич. турботи, 1960, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 116.