ХОЛ, у, ч. Велике приміщення, призначене для чого-небудь (зал для публічних зборів, кімната для чекання в готелі, театрі, кіно тощо). Після вечері дівчата зустрілися в холі і спробували поговорити (Собко, Стадіон, 1954, 36); Молодцюватий портьє запопадливо відчинив перед ними скляні двері до просторого холу (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 113.