ХОДУНО́К, нка́, ч., розм.

1. Дитина, яка тільки почала ходити.

2. перев. мн. Пристрій для дитини, що вчиться ходити, у вигляді з’єднаних стовпчиків на коліщатках. Хто з молодих матерів не хоче придбати «ходунка» для своєї дитини, що тільки-но починає вчитися ходити́ (Рад. Укр., 27.VІ 1961, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 112.