ХМУ́РНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до хмурни́й. Побачивши насуплені обличчя, вона навмисне, жартуючи, набрала карикатурно-здивованого вигляду, а потім, усміхнувшись, поцікавилась, звідки взялася хмурність у такий ясний, у такий прекрасний, сонячний день (Коцюба, Нові береги, 1959, 130).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 99.