ХМУРНИ́Й, а́, е́. Те саме, що похму́рий. Погода гіршала. Небо було хмурне (Трубл., І, 1955, 110); Стояв через поле сивий хмурний ліс (Вас., II, 1959, 143); Вода, хмурна й чорна, як чорний бархат, гойдає на своїх хвилях плями ліхтарів (Донч., II, 1956, 129); Одчинила дівчина вікно й хмурна виглянула (Головко, І, 1957, 79); Хмурне лице дівчини якраз роз’яснилося, брови розтягнулися, а очі весело забігали (Кобр., Вибр., 1954,135).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 98.

Хмурний, а, е.

1) Пасмурный. Хмурний день сьогодні. Черниг. г.

2) Мрачный, угрюмый, грустный. Чого ж ти, мила, такая і вдень, і вночі хмурная? Чуб. V. 690. Чого хмурні очка смутні? Грин. ІІІ. 163. Хмурний віл чогось уже днів зо три ходе. Черк. у. Ум. Хмурне́нький, хмурне́сенький. Грин. ІІІ. 97.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 406.