ХМИЗО́К, зку́, ч. Зменш. до хмиз. [Недоросток:] Прийде зима — шапку здіймеш: «Чи не можна б, Максиме Гавриловичу, хмизку набрати в лісі́» (Вас., III, 1960, 80); Сорока намислила помостити гніздо і вже поклала перші палички, наносила колючого хмизку, а потім чомусь роздумала (Донч., IV, 1957, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 96.