ХМИЗНЯ́К, а́, ч.

1. Дрібні лісові зарості; поросль.

2. рідко. Те саме, що хмиз 1. Вже розгоряється наше багаття, вогонь скаче сухим хмизняком, полум’я вистромлює гострі язики (Літ. Укр., 14.IX 1971, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 96.

Хмизняк, ка, м. Мелкій кустарникъ, то же, что и хмиз 2.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 405.