ХМИЗИ́НА, и, ж.

1. Одна відділена від дерева гілка. Професор зосереджено щось креслив хмизиною по піску (Гончар, Циклон, 1970, 93).

2. збірн. Те саме, що хмиз. — Не їдь, милий, горою ні низом, Бо позакидана Доріженька хмизом! — Ой, я ту хмизину одкину, А таки тебе я Навіки покину! (Укр.. лір. пісні, 1958, 346).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 96.

Хмизина, ни, ж. Одинъ прутъ изъ хмизу, а иногда тоже, что и хмиз. «Ой не ходи ж, козаченьку, низом, бо закидаю доріженьку хмизом». — А я ж тую хмизину одкину, таки тебе дівчину покину. Чуб. V. 389. Ум. Хмизи́нка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 405.