ХМИ́ЗЗЯ, я, с., збірн. Те саме, що хмиз. Хмиззя, обмазане в глей, говорюча ластівка носить, Поки не зліпить гнізда (Зеров, Вибр., 1966, 367); Синє небо над деревами, сизий туман-димок між ними, мурашині копички з посіченого хмиззя, сонячні плями..— так виглядає Рачинецький ліс (Бабляк, Жванчик, 1967, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 96.