ХМА́РИЩЕ, а, с. Збільш. до хма́ра. Дуби.. Стоять у злоті хмарищ грозових (Мал., Звенигора, 1959, 155); Ночами ромеїв заїдали хмарища комарів, що вилітали з Струмешницьких боліт (Загреб., Диво, 1968, 274).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 94.