ХЛІ́ВЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до хлів. — Яєчка були б, та й сало наросло б, і курятинка. Горе тільки, що ніде. Якби хлівчик… (Коцюба, Нові береги, 1959, 256); Біля хлівчиків то тут, то там рилися поросята, греблися кури (Хор., Ковила, 1960, 14); Як вийдеш з хати, вибіжиш за хлівчик, а перед тобою широка долина, річечка без назви (Збан., Сеспель, 1961, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 83.