ХЛІ́БНИЦЯ, і, ж.

1. заст. Жін. до хлі́бник.

2. Тарілка або кошик для хліба та хлібних виробів. На столі.. стояв уже готовий обід, виблискували начищені ножі й виделки, хлібниця з хлібом (Сенч., На Бат. горі, 1960, 45); Через кілька хвилин на столі з’явилось малинове варення.., у грубих полив’яних хлібницях пиріжки з грушами, різне печиво (М. Ол., Леся, 1960, 148); Максим підсунув ближче до Голди лозову хлібницю, на якій лежали квадратові шматочки печива (Ткач, Арена, 1960, 9); // Невеликий ящик для зберігання хліба. Серед товарів ширвжитку Херсонського комбайнового заводу приємне враження справляє хлібниця, що закривається,— зручна, оригінальна (Рад. Укр., 29.IV 1971, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 81.