ХЛІБИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до хліби́на. — Мамо, хлібинку на завтра. Іду в далеку дорогу (Головко, І, 1957, 181); — Була в нас та жінка зі своїм дитям. Я нагодувала їх, бідолашних, дала хлібинку в дорогу (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 70).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 80.