ХЛЯ́КИ, ів, мн. Найбільша частина шлунка жуйних тварин. Як будуть мене різать [говорить корівка], так ти просися хляки мить (Сл. Гр.); // Страва, приготовлена з цієї частини шлунка. Як я піду на базар Хляки продавати, Зголоднієш, вражий сину, Прийдеш купувати (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 225); Опісля подали юшку з хляками (Кв.-Осн., II, 1956, 68); Готова страва вся стояла.. І юшка з хляками, з кишками, Телячий лизень тут лежав (Котл., І, 1952, 205).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 91.

Хляки, ків, м. мн.

1) Рубцы (часть желудка жвачнаго, гдѣ переваривается пища; желудокъ съ кишками (животнаго). Як будуть мене різать, так ти просися хляки мить. ЗОЮР. II. 24.

2) = Міздря. Вас. 153, 157.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 404.

хля́ки — старовинна українська страва з відварених зі спеціями та дрібно посічених кишок свиней та жуйних тварин, заправлена пшоном та часником. Спішили всі за стіл сідать… І юшка з хляками, з кишками… (І. Котляревський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 619.