ХЛЮ́СНУТИ, ну, неш, док., діал. Однокр. до хлю́скати. Як коник великий важко скочить на билину, билина погнеться аж до води, і маленькі хвилі хлюснуть на коника (Хотк., II, 1966, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 90.

Хлюснути, ну, неш, гл. Плеснуть. Лісом іде — не трісне, водою йде — не хлюсне. Ном., стр. 291, № 24.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 404.