ХЛЮ́СКАТИ, аю, аєш, недок., діал. Хлюпати. Дощ хлюскав у віконницю; вітер жалібно вив у димарі і свистав у невеличку щілину в вікні (Мирний, І, 1954, 319); Біля шахти.. метушились робітники, бухтіла машина, хлюскали смоки (Гр., Без хліба, 1958, 163).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 90.