ХЛО́РИСТИЙ, а, е. Який перебуває в сполуці з хлором або його похідними; який містить хлор. Вона [соляна кислота] легко вступає в реакцію з багатьма металами, виділяючи водень і утворюючи солі — хлористі метали, або хлориди (Заг. хімія, 1955, 289); До складу сольової маси сиваських розсолів входять хлористий натрій, хлористий магній, сірчанокислий магній, хлористий калій, солі брому та ін. (Наука.., 11, 1956, 13).

∆ Хло́ристий во́день — безбарвний газ з різким запахом, що становить сполуку хлору з воднем. Від гострого запаху.. хлористого водню крутило в носі і дерло в горлі (Про вулкани.., 1955, 10); Розчин хлористого водню у воді називається соляною кислотою (Хімія, 7, 1956, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 87.