ХЛОПІ́ЙКО, а, ч., розм. Те саме, що хло́пець 1. Поруч нього із кашкетом в руках стояв білоголовий хлопійко в червоній краватці (Панч, Вибр., 1936, 321); В міцного хлопійка Василя усе обличчя було в синцях і розпухло (Чорн., Визвол. земля, 1959, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 84.

Хлопійко, ка, м. То-же, что и хлопець 2. За кого ж я піду, молоденька? А чи за старого, а чи за малого, а чи за хлопійка молодого? Мил. 83.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 402.