ХЛОПЧЕНЯ́, я́ти, с. Зменш.-пестл. до хло́пець 1. Біля дому, в сусідньому дворі, мале хлопченя ганялося за індиком (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 109); А десь близько, в білій тиші ранній, Хлопченя із чубчиком льняним, Тілько що навчившись говорити, Підбира, ласкаве і сердите, Перші пари непокірних рим (Рильський, III, 1961, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 85.