ХЛО́ПСТВО, а, с., дорев., зневажл. Збірн. до хлоп1 1. Обізветься хлопство Поза городами: — Ой чи довго буде шляхта Гордувати нами́ (П. Куліш, Вибр., 1969, 314); З почуттям власної вищості, з виразом невимовного презирства до того темного хлопства, що так не личив його котячому видові, пан писар округлим рухом звернувсь плечима до громади і.. вступив у канцелярію (Коцюб., І, 1955, 195); По гаях з жінками Панство утікає, Та їх скрізь киями Хлопство переймає… (Черн., Поезії, 1959, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 84.