ХЛО́ПКО, а, ч., розм. Те саме, що хло́пець 1. Десь узявся хлопко, а хлопко маленький, Під ним кониченько, коник вороненький (Чуб., V, 1874, 1071); Ой, як крикнув та пан Перебийніс А на хлопка малого: — Сідлай, хлопку, сідлай, малий, Сідлай коня вороного (Укр.. думи.., 1955, 106).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 84.

Хлопко, ка, м. Мальчикъ, юноша. Десь узявся хлопко, а хлопко маленький, під ним кониченько, коник вороненький. Чуб. V. 1071. Ой запрягай, хлопку, коня вороного, да поїдем вінчаться до попа чужого. Чуб. V. 283.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 402.