ХЛОПИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до хлоп¹ 2. Двері ванькира відчинилися, і, схиляючися, щоб не вдаритися головою в одвірок, до ванькира ввійшов здоровенний хлопище (Фр., VIII, 1952, 21); Тимофій несе молоду вільху на плечі. Здоровенний, мов смерека, незграбний.. хлопище (Хотк., II, 1966, 381).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 84.

Хлопище, ща, м. Ув. отъ хлоп. Мужичище-хлопище хап за притику з вія. Гн. II. 168.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 402.