ХЛОП’Я́ТОЧКО, а, с. Пестл. до хлоп’я́тко. Дівчаточко й хлоп’яточко Під деревцем скачуть, Простягають рученята Та мало не плачуть (Л. Укр., І, 1951, 62); Таке ж хлоп’яточко прегарнесеньке бог їм дав (Барв., Опов.., 1902,296); Аж глядь, Межи раввінами дитина, Її хлоп’яточко, сидить І научає, неповинне, Як в світі жить (Шевч., II, 1963, 369).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 86.