ХЛОП’Я́ТКО, а, с. Пестл. до хлоп’я́ 1. Дивлюся: під тином сердешна дитина, Хлоп’ятко маленьке,— вся в латах свитина… (Гр., І, 1963, 10); Мале хлоп’ятко по цілих днях бігало по полю, поміж високих лопухів (Коцюб., III, 1956, 26); Та й хлоп’ятко моє полюбило Марію (Мур., Бук. повість, 1959, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 86.