ХЛО́НЯ, і, ч., розм. Пестлива назва хлопця (перев. при звертанні). — Годі ж бо, годі, любий мій хлоню! Сльози вкрашають чисте обличчя (П. Куліш, Вибр., 1969, 382); Учися, мій хлоню, відмінником будь, люби і поля, і діброви! (Сос., Щастя.., 1962, 120); А хлоня мій ходить як слід іще не може. Батьки ведуть його (Сос., II, 1958, 342).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 83.