ХЛИСЬ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. хлисну́ти. Коли влюбився чи програвся, То пуншту [пуншу] хлись — судьба поправся! (Котл., І, 1952, 213).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 77.

Хлись меж. отъ гл. Хлистати. Пуншу хлись! Котл. Ен. IV. 28.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 401.