ХЛИСТ¹, а́, ч. Прут або ремінний батіг, що використовується для верхової їзди, дресирування звірів і т. ін. Оддалік показався панич у ясному англійському костюмі, в жокейській шапочці і з хлистом у руці (Л. Укр., III, 1952, 607); На сцену виходить Марі-Клер. Вона в бриджах і високих лакованих чоботях. В руках хлист (Собко, П’єси, 1958, 67); Хлист звивався в його пальцях, мов гадюка (Вільде, Сестри.., 1958, 19).

ХЛИСТ² див. хлисти́.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 77.

Хлист, ту, м.

1) Щолканіе бича. Їде віз без коліс, а батіг без хлисту. Ном. стр. 302, № 434.

2) Прутъ, хлыстъ. Ум. Хлистик. Жевжики обидва і голі — вашеці прогає — як хлистики. Котл. Н. П. 350.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 401.