ХЛЕПТА́ТИ, пчу́, пче́ш, недок., перех. і без додатка, розм. Те саме, що хлебта́ти. Він [вуж] приповз і став хлептати молоко (Фр., XI, 1952, 223); Він з великим апетитом хлептав чай і запихав рот кренделями (Н.-Лев., VI, 1966, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 76.

Хлептати, пчу, чеш, гл. = Хлебтати. Не погане море, що собаки хлепчуть. Ном. № 5210. Та ж він хлепче кров людськую, мов собака воду. К. МБ. X. 12.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 400.