ХЛАМІ́ТТЯ, я, с., розм. Те саме, що лахмі́ття. Які [в’язні] лежать на великому гуртовому полу серед брудного хламіття, які сидять там, гуляючи в карти.. Це — злочинці (Гр., II, 1963, 444).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 76.

Хламіття, тя, с. Тряпье, лохмотья. Хламіття позбірай, от буде дощ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 400.