ХИХОТА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. хихота́ти і звуки, утворювані цією дією. Де-де [в класі] чути ще веселі шепти, притишене хихотання (Фр., IV, 1950, 216); З печі роздалося півголосне хихотання (Коб., II, 1956, 176).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 68.