ХИТРЕ́НЬКО. Присл. до хитре́нький. — О, ви — так правдива Діана! А з мене яка ж там Діана? — обізвалась Марта Кирилівна, ще й губи закопилила, але все хитренько поглядала на Христину (Н.-Лев., VI, 1966, 33); Іван розумно і хитренько примружив очі (Коп., Як вони.., 1948, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 64.