Про УКРЛІТ.ORG

хисткий

ХИСТКИ́Й1, а́, е́.

1. Який постійно хитається з боку на бік або згори вниз. Хисткий човник перетинав Неву насупроти Академії (Ільч., Серце жде, 1939, 79); Матрос.. зневажливо свище. Він почуває під ногою хистку палубу судна, і йому не треба твердішої опори (Ю. Янов., II, 1958, 34); //Який може легко рухатися, гойдатися, є поганою, ненадійною опорою через свою неміцність, зношеність, старість і т. ін.; нестійкий. Їй здавалося, що стоїть вона на хисткій кладці серед широкої та глубокої [глибокої] річки (Мирний, III, 1954, 232); З розгону напливає берег.. Данило вискакує на хистке купиння, оглядається довкола, водячи браунінгом (Стельмах, II, 1962, 57); Хисткий дощаний тротуар привів їх до скверика (Зар., На.. світі, 1967, 302); Параска з дітьми оселилася в льоху, в який треба було сходити по хисткій драбинці, піднімаючи дошку, що була водночас і покрівлею, і дверима (Перв., Невигадане життя, 1958, 170); Спритно перескочивши на хистку крижину, він іще раз випробував свого дрючка (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 61); Недужа Ярина й Олена змарніла Самі залишились в хисткому наметі (Воронько, Райком.., 1949, 19); Я сіла на хисткий ослін, який весь обріс смородиною (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 40); Матрац був жорсткий і ліжко короткувате та хистке (Рибак, Час.., 1960, 160); Спершись на хисткі поруччя, хлопці замріяно дивились на воду (Кучер, Зол. руки, 1948,69); *Образно. Ні, не царів хистка корона, Не мур навкруг глухих хором, Ти [Кремль] — юрб народних оборона, Чола народного шолом! (Бажан, Роки, 1957, 240); // Досить нестійкий, невпевнений (про ходу, рухи і т. ін.). Начко встав з крісла, хистким кроком поступив до софи в протилежнім куті кімнати (Фр., VI, 1951, 260); Він не хотів повертатись до ліжка — це означало б скоритись недузі,— зробив кілька хистких кроків і сів на м’яку, вкриту чохлом канапу (Дмит., Наречена, 1959, 124); // Який утратив силу через хворобу, втому тощо (про ноги); кволий. Наші сталеві шоломи у місячному сяйві тьмяно поблискують, наші задубілі тулуби на хистких ногах ритмічно похитуються, дула наших гвинтівок коливаються, мов голі, безлисті стебла (Кол., На фронті.., 1959, 6); З-під стіни важко підвівся Микита Волоков. Ледь переставляючи хисткі, негнучкі ноги, в грубезних, поруділих армійських черевиках, підійшов до плитки (Коз., Гарячі руки, 1960, 28); // Який легко згинається; гнучкий. Найчастіше припливав молодий козак Семен, уродливий парубок, хисткий, як очеретина, смілий, як сокіл,— і щиро покохала його наша гордовита Катря (Вовчок, І, 1955, 90); Літом замість трави виріс на ній [луці] шувар.., а декуди купками вибуяла хистка тростина (Фр., II, 1950, 379); Іноді хтось із прохожих спинявся на хвилинку, щоб глянути.. на хистку Альошину постать (Мик., II, 1957, 246).

&́9671; Ступа́ти (ступи́ти) на хистку́ кла́дку — починати себе поводити всупереч встановленим моральним правилам. — Але вона посковзнулась: стала покриткою, та як ступила на ту хистку кладку, то й не вдержалась (Н.-Лев., IV, 1956, 301).

2. Який тьмяно, нерівно світиться, мигає, блимає (про світло, вогонь тощо); розсіяний, невиразний, непевний. Вона [дівчина] була така марна, така виснажена, що навіть в хисткому освітленні ночі обличчя її біліло, як полотнина, а очі підкреслено виділялись, великі, блискучі (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 46); Хисткий вогонь, а найбільше чистий, незрадливий слух допомагають керманичам не збитися з течії (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 253); З незапам’ятних часів людину приваблював і хвилював своєю таємничістю ніжний диск місяця, його хистке сріблясте світло (Наука.., 9, 1965, 30); // Не чітко окреслений. Земля під сонцем парувала, і обрій видавався тремтячим і хистким (Ільч., Серце жде, 1939, 96); Упали білорунні хвилі, Замовкло море. На піску Ліг жовтий шум. Вітрила білі Не мчали в далечінь хистку (Рильський, І, 1960, 255); // Який перебуває весь час у русі й не має сталої, постійної форми. Увечері пурхне Між гурт хисткий вона до танця [танцю] (Граб., І, 1959, 233); — Це добре, що ти його захищаєш,— почав Сергій Рудь і випустив з рота хмарку білого диму, що закручувався в химерні хисткі кільця (Голов., Тополя.., 1965, 97); Величезні масиви узбережжя здаються хисткими кучугурами сухого піску,— беззахисного перед стихією (Кол., На фронті.., 1959, 41).

3. перен. Який легко піддається чужому впливові, непостійний, нестійкий у своїх поглядах, переконаннях, вчинках. Я теж тривожний, хисткий, змінливий, неначе тінь (Коцюб., II, 1955, 259); Ми повинні не забувати, що ворожа агітація завжди розраховує на найбільш нестійких з-поміж нашого середовища, на найбільш хистких і недозрілих у своїм світогляді (Тич., III, 1957, 493); // Малопереконливий, недостатньо обгрунтований. Зараз вона чітко її викладала, не добачаючи, що обгрунтування тої пропозиції були хисткі, мали дивовижні тріщини та пропуски (Ле, Право.., 1957, 289); Його аж перехитувало від пекучих ударів слів. І тільки один хисткий довід міг виставити проти них: я ж заради.. свого щастя поїхав до Варчуків (Стельмах, II, 1962, 376); // Який не гарантує, не забезпечує досягнення чого-небудь; ненадійний, неповний. З хисткої теми треба було звернути (Ле, Міжгір’я, 1953, 110); Невеселі святки були Грицькові того року. Не те, щоб він дуже жалів про Настю, неприємний був самий факт, що відкрив йому очі на хистке його становище (Головко, II, 1957, 513); // Який не триває довго; швидкоплинний. Я віддаюсь життю легкому: Читаю мало, довго сплю, Хисткої слави не ловлю (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 36).

4. розм. Слабкий фізично, слабкого здоров’я. — Да вона в тебе скоро вмре. Бач, яка хистка! (Барв., Опов.., 1932, 5); [Кассандра:] Він такий хисткий, він молоденький, ніжний — не до зброї, до ліри.. він удався, до весняних пісень… (Л. Укр., II, 1951, 273); // Несильний, слабий (про голос). — Одну люлечку! — і вже благальне тремоло бриніло в його хисткому тенорі, яким він завше розмовляв з дружиною (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 18).

ХИСТКИ́Й2, а́, е́, до чого і без додатка, діал. Який має хист (у 1 знач.); умілий, спритний, здібний. Ну, вже й хисткий хлопець (Сл. Гр.); Та скора ж, та хистка, як та ластівка! (Барв., Опов.., 1902, 103); Тілько ж і Петро був козак не дитина: мав батькову постать і силу, ворочав важкою шаблюкою, як блискавкою, а хисткий і проворний, як сугак на степу (П. Куліш, Вибр., 1969, 106); — Донька моя, Вікторія, змалечку до шиття хистка (Логв., Давні рани, 1961, 147).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 61 - 62.

Хисткий, а, е.

1) Колеблющійся, шаткій. Бистрі річечки, ще й хисткії кладочки. Грин. ІІІ. 496. Вже ступила на хистку кладку. Левиц. І. 172. Хисткий місточок. Левиц. І. 437.

2) Слабаго здоровья. Да вона в тебе скоро вмре. Бач, яка хистка. Г. Барв. 5.

3) Гибкій. Тонкий да хисткий стан. К. ЧР. 163. Уродливий парубок, хисткий, як очеретина. МВ. І.

4) Способный, умѣлый, ловкій. Ну, вже й хисткий хлопець. Канев. у. Та скора ж, та хистка, як та ластівка! Г. Барв. 103.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 398.

вгору