ХИРЯ́К, а́, ч., розм. Хвороблива, квола, немічна людина. Артамонов гірше не злюбив Павла, бачачи, що син уперто продовжує товаришувати з цим голодранцем, хиряком (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 60.