ХИ́РЯВИЙ, а, е. Те саме, що хи́рний. Щоб краще одурить Петра, Прикинувсь хирявим Мазепа (Греб., І, 1957, 112); Світанок застав Михайла в ліску біля шосе, в хирявому сосновому ліску з низенькими кривими деревцями (Загреб., Європа 45, 1959, 34); — Хирява шляхта на сеймі знов усе догори ногами переверне! (Стор., І, 1957, 356).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 60.