ХИРЛЯ́К, а́, ч., розм. Те саме, що хиря́к. Із завжди здорового, життєрадісного чоловіка перетворився [Степан] в хирляка, який ледве доліз до хатини (Гжицькнй, Чорне озеро, 1961, 84); Чоловік виявився кволим. Він хворіє, а Ружі не потрібний хирляк, який ось-ось має вмерти (Рад. літ-во, 2, 1974, 54).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 60.