ХИМОРО́ДИТИ, джу, диш, недок., заст.

1. неперех. Химерити.

&́9671; Хи́мороду химоро́дити — химерити. Тобі здається, що він розсердився на тебе, а він, ледачий, химороду химородить (Барв., Опов.., 1902, 449).

2. перех. Чарувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 59.

Химородити, джу, диш, гл.

1) Причудничать.

2) Колдовать. ЗОЮР. І. 79. Він ледачий химороду химородить. Г. Барв. 449.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 397.