ХИМЕ́РНИЙ, а, е.
1. Який викликає подив, не схожий на когось звичайного або щось звичайне; незвичний, чудернацький. В химерні шати вбрана Морозом, край вікна Схилилася від рана Березонька сумна (Граб., І, 1959, 300); [Економ:] Якесь дивне те військо, що я його такого ніколи й не бачив: і зброя і одежа — все якесь химерне, невидане (Вас., III, 1960, 228); Посередині бив фонтан, і вода збігала в маленький басейн, де плавали химерні рибки (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 117); Дід Сливка сидить на лавці і струже з кореневища химерні напівфантастичні вироби (Забашта, Пісня.., 1961, 159); На самому вершечку його [косогору], ніби вінчаючи собою найвище місце, стояв двоповерховий химерної архітектури будинок (Коз., Сальвія, 1959, 15); Стоять півні ті ж гордовиті. Химерним вишиті узором (Гірник, Сонце.., 1958, 194); // Те саме, що потво́рний. Від образів його тяжкий погляд перейшов на дівчину, і її налякали й дядькові очі, й химерні губи — верхня, схожа на чирвину, товсто вростала у виїмку нижньої (Стельмах, І, 1962, 343); // Сповнений несподіванок. [Баба:] Доля твоя химерна: там, де ти шукаєш щастя, там знайдеш тільки зраду, а там, де не думаєш і цураєшся, там воно іменно і є (Стар., Драм. тв., 1941, 148); Хвилинами Кузь зупинявся і роздумував про те, що самий найученіший чоловік на землі не може розгадати, що за дивне створіння людина. «Тільки-но говорив любо та мило і враз кинувся, як із ланцюга. Дивний світ, химерний світ, і люди на ньому чудернацькі!» — філософствував біля гною Кузь (Тют., Вир, 1964, 113).
2. Якому властиві дивацтва, примхи, вигадки (про людину та її характер). Отакий-то Перебендя, Старий та химерний! Заспіває, засміється, А на сльози зверне (Шевч., І, 1963, 53); Ставна [дівчина], весела, аж химерна трохи, Що вчинки несподівані її Всіх дивували, а батьків найпаче (Рильський, Мости, 1948, 13); Іван Чорногорець був химерний чоловік. По селу про нього ходило багато всяких переказів і легенд (Сенч., На Бат. горі, 1960, 234); [Вернидуб:] Тісно мені в лабораторіях,— така вже в мене вдача химерна. Все кудись в далечінь пориває,— де не тісно (Коч., II, 1956, 50); // Те саме, що вередли́вий. [Любов:] Чи ж не риск бути другом такого непевного, химерного створіння, як, наприклад, я? (Л. Укр., II, 1951, 28).
3. Який не існує, якого не може бути в дійсності. [Палажка:] Повіяла [Химка] в чужу сторону за другим, думаючи того химерного щастя до себе залучити… (Мирний, V, 1955, 223); В ньому, в химерному світі примар — він, Давид, тіпався, як у лихоманці, белькотав посмаглими губами й бився, зі стогоном, щоб прокинутися — прорватися в дійсність (Головко, II, 1957, 179); Все тут якесь несправжнє, химерне, все на оптичних обманах (Гончар, II, 1959, 59); // Неможливий для виконання, здійснення; нездійсненний, нереальний. Кому заборонено мріяти? Тим більше, що мрія ця не химерна; тим більше, що заохочує мріяти сама держава (Минко, Вибр., 1952, 74); Очі в парубка світилися вогниками химерних надій (Цюпа, Назустріч.., 1958, 45); Світ здавався Катерині якимось фантастичним., як химерним здавалось і те, що незабаром буде дружиною чоловіка, який іде ось, поруч (Вільде, Сестри.., 1958, 510); Брянський поставив начебто химерне завдання: — Перебудувати очі! (Гончар, III, 1959, 114); // У який важко повірити; неправдоподібний. Про цього відлюдного старого переказували різні химерні чутки. Казали, що він у темні ночі вилазить на горище і тоді звідти чути моторошні крики сича (Донч., II, 1956, 345); В Клавдії Василівни майнула раптом химерна думка, що це повернувся з фронту її син (Рад. Укр., 29.IV 1946, 2); // Який є породженням гри фантазії; вигадливий, незвичайний. Кумедні сни, химерні сни Приходять, як даси уяві волю! (Еллан, І, 1958, 289).
4. Який важко зрозуміти, збагнути, пояснити; складний, незрозумілий, заплутаний. Що, любі дітки, чи годиться Химерна загадка моя? Ануте ж будемо хвалиться, Хто розгадав — чи ви, чи я? (Гл., Вибр., 1951, 196); — Химерна штука — любов!.. (Ткач, Моряки, 1948, 10); — Ось ходи, розберемося в цьому плані. Роман, мов перед глибокою водою, зупиняється перед химерним кресленням учителя (Стельмах, І, 1962, 352); Химерне почуття охопило непокірного сина. Чи то сміятися кортить, чи то заповнив його терпкий смуток… (Шовк., Людина.., 1962, 312); Важко тут відгадати, де основне русло ріки.. Коли не знаєш — не виберешся з химерного лабіринту водяних коридорів (Шер., В партиз. загонах, 1947, 148); Вподовж висот — химерні закрути траншей, вкопані в землю самоходи, ледве помітні доти і бліндажі (Гончар, III, 1959, 412).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 58.