ХИЛЬЦЕ́М, присл., розм. Схилившись, зігнувшись. Старшенькі хлопці залізли в бузину.. та наслухали, чи хто не надходить. Коли упевнилися, що нема нікого близько них, підходили далі хильцем до кухні (Март., Тв., 1954, 148); Князь Володимир ще трохи постояв остовпіло, потім важко повернувся й хильцем посунув з палати (Загреб., Диво, 1968, 214).

Пи́ти (випива́ти, ви́пити) хильце́м — пити, перехиляючи посудину з рідиною. Він одіткнув тикву, налив повний кухоль і став пити хильцем (Мик., II, 1957, 277); Захитався [Микола], але пересилив слабість, вдавано бадьорим кроком підійшов до відра й хильцем випив кухлик води (Галан, І, 1960, 476).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 57.

Хильцем, хильці, нар.

1) Согнувшись, наклонясь. А я, гільтай молоденький, того не злякався, хильцем хильцем по під верби, та в зіллє сховався. Гол. ІII. 164. Козак молоденький та й того злякався, хильці, хильці по під плотом, та й в зілля сховався. Чуб. V. 127. Побіг хильці бур’янами, та й утік. Камен. у.

2) Хильцем ковтнути. Выпить, сразу опрокинувъ рюмку въ ротъ. Левиц. І. 143.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 397.