ХЕ́ТТИ, ів, мн. (одн. хетт, а, ч.; хеттея́нка, и, ж.). Назва племен і народностей, що заселяли центральну й східну частини Малої Азії та північну Сірію у II — на початку І тисячоліття до н. е.; представники цих племен і народностей.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 51.