ХЕ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. хе́кати і звуки, утворювані цією дією. Їм часом здавалось, що вони чують чийсь хід потайний, глухе гупання барди, хекання втомлених грудей (Коцюб., II, 1955, 312); Вже він чує хекання собаки, який суне на животі за ним слідом (Ю. Янов., II, 1954, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 50.