ХВОСТОВИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до хвіст 1. Хребет [кроля] поділяється на п’ять відділів: шийний, грудний, поперековий, крижовий і хвостовий (Зоол., 1957, 136); Головним органом руху у більшості риб є хвостовий плавець (Навч.-досл. робота.., 1956, 20): Хвіст у них [личинок тритонів] довший за тулуб, з високою оторочкою та довгою хвостовою ниткою, яка може досягати 1/8 загальної довжини тіла (Визначник земноводних.., 1955, 24); // Уживається в назвах деталей, машин, механізмів, інструментів і т. ін. Під фюзеляжем [ракетоносця] причаїлася ракета. Вона дуже схожа на невеликий винищувач: такі самі крила, таке саме хвостове оперення (Рад. Укр., 7.III 1963, 4); До хвостової групи належать різальні інструменти з конічним або циліндричним хвостовиком: свердла, розвертки, зенкери, мітчики, фрези (Технол. різального інстр., 1959, 203).

2. Який міститься в хвості (у 4, 7 знач.) чого-небудь; задній. Літак [Ан-28] обладнано системою, яка надійно захищає машину від обледеніння. Кабіна пасажирів має індивідуальну вентиляцію, опалення й освітлення. Вхід до салону — через люк у хвостовій частині фюзеляжу (Знання.., 10, 1974, 10); Озирнувшись, Мартин Прокопович побачив, що останні, хвостові вагони синового ешелону горять і треба негайно рятувати поїзд (Коп., Навколо полум’я, 1961, 132).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 49.