ХВОРОСТИ́ТИ, ощу́, ости́ш, недок., перех., розм.
1. що, заст. Обгороджувати хворостом що-небудь.
2. кого. Бити (перев. хворостиною) кого-небудь; шмагати, хльоскати. [Гаврило:] Демид слухав-слухав, а далі мах з хати, а Хведір за ним, догнав його надворі та за чуба, та як уволік його в сіни, та як почав батогом хворостити… (Кроп., III, 1959, 143); — Дочекались помічника! От нема кому хворостити босонога [босоногого]! — батько посварився на мене пальцем (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 48.