ХВИ́СЬНУТИ і ХВИ́СНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., чим, по чому, розм. Однокр. до хвиськати. Лейба хвиснув батіжком по коневі й, поїхав вулицею (Н.-Лев., II, 1956, 85); *Образно. В’їдливий сміх, як батогом, хвисьнув Кузьминчука (Рудь, Гомін.., 1959, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 43.