ХВИСЬКИ́Й, а́, е́, розм. Дошкульний, хльосткий. Тарас Овсійович наказав синові держати за середину, а сам почав скручувати вірьовку вдвоє. Скрутив, зав’язав на кінці вузол, замахнувся, ляснув себе джгутом по халяві. Удар вийшов хвиський і важкий (Добр., Тече річка… 1901, 270); Розмовляла Оля з ним так, ніби ні на хвилину не випускала з рук хвиського батога (Шовк., Людина.., 1962, 174).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 43.