ХВИЛИ́ТИ, лить, недок., поет. Те саме, що хвилюва́ти 1. Буря дужче хвилить, Світ весь обійма. Чайка в небі квилить: — Сили вже нема… (Бичко, Срібноліття, 1973, 282).

Хви́лі хвили́ти — нести хвилі; хвилюватися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 39.

Хвилити, ся, лю, ся, лиш, ся, гл. = Хвилювати, ся.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 391.