ХВИЛИ́НОЧКА, и, ж. Пестл. до хвили́нка. Щастя, братику,— хвилиночка одна: Наче хмарка понад нами промина (Крим., Вибр., 1965, 267); — Та посидь-бо ще хоч хвилиночку! (Головко, I, 1957, 57).

&́9671; Ві́льна (за́йва) хвили́ночка — те саме, що Ві́льна (за́йва) хвили́на (див. хвили́на). Тільки мені хвилиночка вільна,— я зараз до Марусі побігла..— Марусе, Марусе. Голубонько! Вийди хутенько! (Вовчок, I, 1955, 228); Всі, хто має хоч хвилиночку зайву, мерщій сунуть на улицю дихнути повітрям вільним, помилуватися світом ясним (Мирний, III, 1954, 258); На [одну́] хвили́ночку — те саме, що На [одну́] хвили́ну (див. хвили́на). Прибіжить було Парася до мене на хвилиночку… Господи, яка весела, яка щаслива! (Вовчок, І, 1955, 281); — Куди ти, розхристаний та неодягнений? Мороз надворі лютий! — крикнула вона йому наздогінці.— Я на хвилиночку, мамо… (Мирний, IV, 1955, 288); Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай (Пісні та романси.., II, 1956, 173); Не встигли двох кроків ступити Діденко з Чумаком, як раптом гукнула Івга Семенівна: — Павле Макаровичу! На хвилиночку (Головко, II, 1957, 478); [Одну́] хвили́ночку — те саме, що [Одну́] хвили́ну (див. хвили́на). [Любов:] Нас уже давно ждуть… Ах, стривай, я ж не вбрана, се нічого, я зараз! хвилиночку, хвилиночку! (Л. Укр., II, 1951, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 38.