ХВИЛИ́НОНЬКА, и, ж. Пестл. до хвили́нка. Галя.., не барячись хвилиноньки, пожадала собі у чоботи вбратися (Вовчок, І, 1955, 291); Тяжка хвилинонько! Гірка годинонько! Лихо не спить. Леле, дитинонько! Жить — сльози лить (Л. Укр., І, 1951, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 38.

Хвилинонька, хвилиночка, ки, ж. Ум. отъ хвилина.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 391.