ХВИ́ЛЕНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до хви́ля¹ 1, 2. «Чого вода та така руда, Чи хвиленька збила? Чого дівка та така смутна, Чи мати побила?» (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 36.

Хвиленька, ки, хвилечка, ки, ж. Ум. отъ хвиля.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 391.