ХВИЛЕВІ́Д, во́ду, ч., радіо. Металева труба або діелектричний стержень з трубою, що служить для передачі радіохвиль на коротку відстань. Хвилеводом називають металеву трубу круглого або прямокутного перерізу, в якій можуть поширюватись хвилі, коротші за певну критичну хвилю (Осн. радіотехн., 1957, 179); Створено спіральний хвилевід, який складається з щільно намотаного мідного дроту, захищеного сталевою трубою (Веч. Київ, 19.III 1969, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 36.